Якщо у вас виникла така підозра, або дитина натякнула вам, що відносно неї хтось вчиняв або намагається вчинити такі дії, то треба якнайшвидше знайти час та місце для відвертої розмови з дитиною.
По перше, зробіть так, щоб під час розмови поруч з вами і дитиною не було тієї людини, яка ймовірно завдала дитині такої кривди. Влаштуйте прогулянку, або знайдіть час, коли будете наодинці. Дитина повинна вам довіряти. Для молодших дітей зазвичай особою, якій вони довіряють найбільше є мама. Утім, цілком можливо, що таку особисту розмову дитина захоче провести й із іншою людиною. Наприклад, професійним дитячим психологом, тіткою, бабусею, старшим другом. Тут усе залежить саме від ситуації.
Професіонали радять наголосити дитині, що вона є невинною у тому, що вийшла така ситуація. І пообіцяти їй захист та підтримку. Наприклад, мама може сказати: «Я знаю, що дядько зробив погано. Я люблю тебе і зроблю так, щоб він такого більше не робив. Він не повернеться додому, поки це не зміниться».
Також у такій розмові варто пам’ятати - переважно насильство над дітьми чинять члени сім’ї: батько, брат, дядько, дідусь. У дитини може бути дуже сильна прив’язаність до кривдника і їй буде не просто вам зізнатися, що близька усім людина робить нехороші речі. Тим паче, що дитина може не усвідомлювати, що ці речі є забороненими. І переважно йдеться про близьку до дитини людину, яка «готує» свою жертву до того, щоб вона нікому нічого не розповідала.
Важливо максимально з’ясувати, що саме сталося. Найголовніше - хто був насильником, які були обставини, і тоді ви зможете прийняти рішення щодо подальших дій.
Треба пам’ятати, якщо дитина щиро розказала вам про випадок насилля над нею, а ви вперто це заперечуватимете, намагаючись захистити насильника, це може завдати непоправної шкоди вашим стосункам із дитиною назавжди. Не кажучи вже про наслідки того, що над дитиною продовжаться знущання і ви фактично дасте на це свою мовчазну згоду. Тому, якщо ваша розмова зайшла у глухий кут, а сумніви все ж залишаються, варто звертатися по допомогу до професіоналів – йти у місцеву службу у справах дітей. Там із дитиною буде працювати психолог, який зможе вам надати більш чітку відповідь – що насправді могло статися з дитиною.
Працюючи з дитиною, необхідно враховувати такі фактори психічної травми, що пов’язані зі сприйняттям жертвою сексуального насильства:
- сексуальна чуйність жертви – вона стає надзвичайним джерелом самозвинувачень, почуття провини, осуд, відторгнення суспільством;
- жах – будь-які пережиті форми активності, що викликали жах, не забуваються;
- викривлена ідентифікація злочинця – жертва не може сприймати кривдника як злочинця, якщо всі інші сприймають його як хорошу людину;
- фобії та когнітивні порушення – починають діяти механізми психологічного захисту, що ще більше відокремлює дитину від інших;
- приховане повідомлення – травматичне ушкодження зумовлюється сприйняттям жертвою сексуального насильства, а також виникненням порушень розвитку й бурхливою уявою про свою сексуальність;
- катастрофа розкриття – ставить під сумнів попереднє пізнання себе, зміцнює відчуття сорому;
- травматичний зв'язок – глибока потреба жертви підтримувати зв'язок з ґвалтівником, щоб отримати любов, повагу та увагу.
