Майже кожен третій підліток, який утікає з дому, залишає рідних через небажання і страх ходити до школи, - про це свідчить досвід Служби розшуку дітей «Магнолії-ТВ».
Здебільшого причина у тому, що дитина потерпає у навчальному закладі від психологічного насильства – зі сторони інших дітей. Підлітки соромляться зізнаватися про такі речі батькам і коли ситуація заходить уже надто далеко, часто вирішують, що єдиний вихід – це втеча з дому.
Таке цькування дитини називається «булінг». У перекладі з англійської «bullying», bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник - визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивом до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Як свідчать самі діти та досвід правозахисних організацій, прояви булінгу можуть бути різними:
- систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
- фізичні і психічні приниження;
- різного виду знущання (закриття у класі, у туалеті, забруднення чи псування речей);
- бойкот та ігнорування (небажання сидіти інших дітей поруч за партою).
Останнім часом досить поширеним став також кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації. Дитині на її сторінку у соціальних мережах можуть писати глузливі та принизливі повідомлення, або ж від її імені надсилати усілякі непристойні звернення.
